З’ясовано, хто є святим заступником політологів

Свого небесного патрона мають чимало професій. У лікарів це св. Пантиліімон, у моряків – св. Миколай, у військових – св. Георгій, у гендлярів з крамарями – бізнесменів, «по модньому», – св. Параскева П’ятниця, а у митарів-податківців св. Апостол Павло. У тих, хто заробляє на хліб найстародавнішим фахом – св’ята і рівноапостольна Марія Магдалина, але заступається вона лише розкаяних блудниць. Святим, «відповідальним» за інтернет є засновник середньовічного енциклопедизму Ісідор Севільський. Йому мають підносити молитви віруючі програмісти. Мабуть, що і хакери також. Захисники і любителі тварин, зокрема, ветеринари моляться святому Франциску Асізькому.
А у політологів досі немає свого небесного адвоката. Комусь, може видатися доцільним покласти цей обов’язок на ту ж таки св. Марію Магдалину, за сумісництвом, але, що може бути спільного у політологів і, тим паче, у політтехнологів, з підопічними грішницями рівноапостольної жони-мироносиці? Правильно – усі знають, що геть нічого. І чи бачив хтось розкаяного політолога?
Політологам та політтехнологам потрібний свій, ексклюзивний небесний заступник. Політологія бо цілком серйозно визнана за науковий фах! В Україні є цілий академік

Фото з Вікіпедії
Національної Академії Наук за спеціалізацією «політичні науки», незабаром оберуть і другого, купа докторів та кандидатів політичних наук, безліч кафедр політології, які цілком серйозно видають дипломи політологів – від Могилянки до Кулька. А небесного заступника у цієї спеціальності немає.
Точніше, не було, бо днями у Манявському скиті я його… зустрів. Звісно, що не самого святого, бо куди ж мені грішному сподобитися такого дива, а меморіальну дошку на його честь. Він бо є засновником монастиря. На рожевому камені вибито напис: «Йов Княгинецький. (1550 – 1621) Філософ, політолог, педагог…»
Політолог з сімнадцятого сторіччя, канонізований УПЦ КП, а також УПЦ МП, поза конкурсом посів місце небесного патрона політологів сучасних. Він єдиний «святий політолог» у світі. Пропоную обрати його до усіх політологічних асоціацій почесним членом номер один. Бажаючі політологи-фундаменталісти можуть ставити йому свічки, замовляти молебні, вивішувати його ікону у красних кутках офісів… Можна заснувати фонд його імені, проводити політологічні читання під його святим патронатом. Словом, завдяки креативній меморіальній дошці українські політологи отримали тривкий бренд-інформаційний привід. Такого немає ні у кого у світі.
До речі, сам святий Йов, що походив з селища Княгинин, на місці якого Андрій Ревера-Потоцький заснував Станіславів, направду був визначним суспільним мислителем та громадським діячем, а ще він був дуже працьовитим, добре освіченим та шанованим у суспільстві чоловіком. Отож Церква (Промисел Божий), який діяв через скульптора – автора цієї меморіальної дошки не помилилися ( зрозуміло, що і не могли помилитися) з «призначенням» св. Йова у «небесні політологи». Така честь виявлена до політологів земних великим авансом.
– Чим на життя заробляєте? – запитав я днями у Станіславові молодого чоловіка, який підсів до мене у кав’ярні «Гармидер» аби розпитати про «особливості поточного політичного моменту».
– Життя склалося так, що політологую, – відповів він, назвавши місцем роботи одну з іменних партій першої шістки.
– Ви за неї проголосуєте? – здивувався я, бо бачив, що мій співрозмовник добре поінформований та щиро переймається станом країни.
– Ну, звісно ж – ні! – обурився він. – Я проголосую за опозицію, хоча вони й потолоч (було вжито міцніше слово). А за «нашу» партію у нашому офісі ніхто не голосуватиме.
– А диплом у вас за яким фахом? – далі цікавився я.
– Викладач фізкультури та фітнес-тренер. От зароблю грошей на цій виборчій кампанії, позичу ще у родичів та наступного року відкрию тренажерний зал. У Познані. Вже й місце з братом там пригледіли.
Політолог! Він тому й знає де вкладати свої гроші і працю, але українським академіком від політології йому не бути. Втім, він цього і не прагне.

Comments are closed.