Юлі волю на Покрову!

Свято лицарів і жінок

Свято Покрови Пресвятої Богородиці не належить до двунадесятих – найбільших, які позначають віхи земного життя Ісуса Христа та Матері Божої. Двунадесятими святами Богородиці є Введення у Храм, Благовіщення, Успіння та Різдво Пречистої Діви. Однак, Покрова так само вшановувалася на Вкраїні ще з часів, коли наша країна була Руссю.

Цьому є ряд етнографічних, культурологічних, містичних та інших пояснень. Покрову вважали своєю заступницею українські вояки усіх часів – відтак це свято лицарів. На Покрову припадає закінчення збору врожаю та поворот осені на зиму – тому її шанують землероби. Після Покрови грають весілля, що, всупереч сучасним гендерним повіванням більше турбує жіноцтво. Словом, Покрова споконвіку є вельми значущим символом для українців.

Цьогоріч Покрова відзначатиметься у ситуації політичного протистояння. Не в перше. Проте, подальшу долю країни можуть визначити саме ці дні середини жовтня. Перш за все йдеться про підписання Угоди про Асоціацію України з ЄС. Символічним каменем спотикання на цьому шляху є перебування в ув’язненні Юлії Тимошенко. Символічним, бо є ще і кілька системних проблем, які гальмують та зводять на манівці цей процес, але без вирішення цієї проблеми європейський шлях для України не відкриється.

Помилування на Покрову Юлії Тимошенко з подальшим її виїздом на лікування за кордон, так само, як це було зроблено на Благовіщення щодо Юрія Луценка, зняло б напруження між Україною і ЄС, кардинально б змінило б політичний дискурс.

Зрозуміло, що найулюбленіший опозиційний політик на волі матиме більше ступенів свободи для своєї активності, ніж за ґратами. Та не опозиція становить сьогодні найбільшу небезпеку для влади, а економічний занепад, соціальна депресія, зростаюча інституційна недостатність держави, а ще – демонстративна розкіш владоможців на цьому тлі, їхні войовничі некомпетентність та клептоманія. Перетворення межигірських, наприклад, маєтностей на “лікарню майбутнього” для дітей стало б більшою політичною перемогою влади, ніж, можливо, вдале завершення Вільнюського саміту.

Втім, опозиція може не боятися такої “підступності” з боку влади. Повернення Юлії Тимошенко до активної діяльності поставить перед нею ряд нових питань. Сьогодні опозиція “озброєна змістовним гаслом “Юлі волю!”. А, що далі? Які змісти вона готова запропонувати суспільству, здобувши “хиренну волю”?

На загал це ідея євроінтеграції. Три парламентські опозиційні партії по різному бачать мету та засоби просування цього процесу. З наближенням президентських виборів конкуренція між ними наростатиме. Дай Бог, щоб вони відносно безконфліктно пройшли виборчу кампанію у п’яти проблемних округах.

Задушливу атмосферу у парламентському опозиційному середовищі може розвіяти співпраця з лідерами думки, які представляють продуктивні суспільні верстви. Виклики європейської інтеграції зачіпають інтереси підприємців, молоді, освітян, кваліфікованих робітників та сезонних наймитів… Відповідальні політики спільно з компетентною громадськістю мають давати випереджаючі відповіді на їхні питання.

Прецеденти спроб такої роботи є. Вчора в парламенті відбувся широкий круглий стіл, присвячений перспективам підписання Угоди про євроасоціацію. У ньому взяли участь Голова Верховної Ради та Прем’єр-міністр, єврокомісар з інтеграції, посли країн ЄС, а також посол Євросоюзу, лідери усіх фракцій парламенту та представники громадськості.

Цей захід став, зокрема, результатом низки зусиль, що їх наполегливо протягом останніх півроку докладали громадські діячі, започаткувавши Національний круглий стіл “Порозуміння заради європейського майбутнього”. Опозиція – мала б ефективніше використовувати громадськість, як природного союзника у своїй роботі. Тим паче, що євроінтеграційні процеси в Україні стимулюватимуть розвиток інноваційного конституційного процесу, а також самоврядування та самоорганізації, перед усім у найбільшій територіальній громаді країни – Києві. Словом, предметів спільної роботи більше, ніж досить, і то у вельми обмежених часових рамках.

Відсвяткувавши Покрову, до роботи, панове товариство!

 

Ця стаття на “Українській Правді”

Comments are closed.