“Українці не змінять ситуацію через вибори. Треба зіштовхнутись з елітою”

Після прийняття нового закону про вибори годі чекати зміни політичної системи. Вона пройшла свою точку неповернення, вважає експерт Корпорації стратегічного консалтингу “Гардарика” Костянтин Матвієнко.

— Українська політична еліта зацікавлена в консервуванні соціуму, де вона займає провідні позиції. Це ж створює перешкоду для модернізації суспільства та держави.

Чому ви так думаєте?

— Часто в світовій історії народи потрапляли до точки неповернення, коли вони не могли відступити на попередні рейки свого існування. Класичним прикладом є Франція на чолі з Людовиком ХVІ та дворянами. Її устрій не відповідав вимогам культури, розвитку виробництва, логіці суспільно-політичної динаміки. Суспільство не могло змінюватися тоді, коли життя йшло вперед, тому виникла Французька революція.

От ми 20 років незалежні. У нас виник правлячий клас. Він витрачає свої зусилля на те, щоб максимально довго експлуатувати ресурси та населення країни, не дбаючи про відтворення. Країна відносно багата – її можна тривалий час визискувати невеликій і закритій групі. Коли ми бачимо, як деградує міська інфраструктура Одеси чи Донецька, то варто згадати лондонські та швейцарські будинки нашої еліти. Вони не вкладають нічого в тих людей, які їм створюють супер-капітали.

У 2004 році в усіх зажевріла надія на те, що можна трансформувати владу, почати зміни. Але і після Помаранчевого майдану політична еліта пішла на консервацію. Тепер Банкова протягнула новий виборчий закон, аби консервувати еліту ще більше. Це зменшує легітимність Верховної Ради в очах виборців. Скандал із нардепом Романом Забзалюком і перекупом “тушок” — ще один штрих у картину нелегітимності парламенту та всіх державних інститутів. Не принципово — нові люди там чи старі. Нові будуть діяти за старими правилами. Ні інтелектуального, ні морального оновлення Верховної Ради не буде.

Є способи цивілізованого виходу з такого стану?

— Точка неповернення полягає в тому, що громадяни не можуть змінити ситуацію через вибори. Їх значення нівелюється. Ми вже бачили Податковий майдан, “цифровий” майдан. Суспільство переходить до тихого громадянського спротиву — люди об’єднуються, зростає солідарність.

Скільки така ситуація може тривати?

— Довго не може, бо нині час дуже стиснутий. Еліти це також розуміють. Ви бачили нового міністра Збройних Сил? З таким військовим начальником армія потрібна тільки для “освоєння ресурсу”. Загнивання відбувається дуже швидко. Але спрогнозувати, коли прорве, не можу. Є просто таке відчуття, що має щось відбутись, що суспільство хоче змін, а консервативна політична модель цього не хоче, бо це не відповідає її інтересам. І цю суперечність не розв’яжеш через чергові “чесні вибори”. Значить суспільство має зіштовхнутись з елітою. Як саме політична історія оформить це зіткнення — революція, переворот, бунти – не можу спрогнозувати.

Революціям передували революції свідомості — просвітництво у Франції, соціалізм в Росії. У нас є таке бродіння свідомості?

— Певною мірою є. Але у нас суспільство поглинає мислителів. Для прикладу: зараз є таке об’єднання “Сам”. Створили його професійні грантоїди. Як сказав один мій розумний приятель у Фейсбуці: “Об’єднання “Сам”, окрім власного депутатства, не може згенерувати жодної ідеї”. Або є об’єднання “Ми — європейці”. Але ж Європа сама в кризі — економічній, політичній, інтелектуальній. Тобто “європейці” хочуть недорого продати нам квиток на “Титанік”. Тому якщо хочемо справжніх змін, то треба революція мислення — революція думки.

У нас є такі люди?

— Я б назвав Георгія Почепцова та Сергія Дацюка. Тобто люди є, але вони – не лідери суспільної думки, подібно до Монтеск’є чи Руссо у дореволюційній Франції. Вони перебувають на інформаційному маргінесі. Наше суспільство підлаштоване під ток-шоу. Історія із Забзалюком — один з елементів цього шоу. Революція передбачає інтелектуального та ідейного підґрунтя. А в Україні воно ледве животіє.

Якщо не буде реформ чи революції, то що буде далі?

— Якщо не відбудуться якісні зміни в самому суспільстві, то ми не заслуговуємо на власну державність — державність інформаційного суспільства. Єдине, що нас зараз рятує від поглинання Росією та її агресії — рахунки російських чиновників та олігархів у західних банках. Страх арешту цих активів як санкція за анексію на Сході Європи лякає більше, ніж українська армія та наш військово-промисловий комплекс. Румунія є членом НАТО, тому зацікавлена лише в гуманітарній та соціальній експансії на Буковині та Бессарабії. Іншим країнам ми не цікаві. Але так завжди не буде.

Олександр КУРИЛЕНКО
Джерело: Gazeta.ua

-1 Comments

  1. Как ты правильно заметил Дацюк не пойдет на майдан. Да и людям порядком уже надоели “Майданы” Проблема не только в том, что нужно менять прогнившую власть, основная проблема, что эту власть менять не на кого!
    Мы просто не сможем набрать столько умных и честных людей, которые согласятся работать за одну зарплату и при этом, сделать отчетность по расходованию и доходам бюджета прозрачными. Врач, отучившись 7лет (с интернатурой) может работать за 1.200грн, а чиновник чаще всего “проходив” в институт, работать за 1.200 – 5.000 – 7.000 – никогда не станет.

Comments are closed.