Тимошенко – Порошенко. Держава громад, чи олігархічних кланів?

imagesпппппппппппппппппппНа виборах президента борються два підходи до організації держави. Петро Порошенко – власник великого, системного  і розгалуженого бізнесу – об’єктивно  представляє інтереси українського олігархату – великих роботодавців, які значною  мірою визначають умови функціонування суспільства – від інформаційного простору до вартості комунальних платежів і перевезень,  оплати та умов праці, цін на основні споживчі товари.

Юлія Тимошенко – лідер найбільшої політичної сили, яка спирається на дрібний і середній бізнес, територіальні громади та громадські організації, які об’єктивно зацікавлені у демонополізації усіх сфер економічного і суспільного життя.

Якщо великі капіталісти прагнуть до створення централізованої державної системи, де існує єдиний центр прийняття рішень, з яким можна «вирішувати питання», то підприємці середньої руки, а також представники місцевого самоврядування зацікавлені у децентралізації влади та її функціонуванні за чіткими прозорими правилами, які урівнюють усіх суб’єктів підприємництва та гарантують самоврядні права громад. Так само і представники громадянського суспільства – від захисників довкілля та історичних пам’яток до асоціацій людей з особливими потребами прагнуть до власної суспільно суб’єктності, яку неможливо забезпечити в олігархічній, централізованій державі.

Сьогодні у Києві зібрався З’їзд сільських, селищних, міських голів та депутатів місцевих рад. Зібралося 6000 делегатів, зокрема з Криму, що, для умов зовнішньої агресії та окупації частини території, багато.

Перша частина виступу на З’їзді фактично явила собою звернення до українського села. Зокрема до дрібного сільськогосподарського виробника, чия праця є основою існування сільських громад. Прагнення сучасних латифундистів знову закріпачити селянина, позбавивши його землі через механізми її продажу, причому за монопольно низькими цінами, загрожує селу масовим безробіттям, безправністю та злиднями. У перспективі – знищенням.

У містах, так само, за умови відновлення панування олігархії, не буде а ні роботи, а ні економічно прийнятних умов для життя більшості громадян. В Україні виникне армія зайвих людей, для яких найкращою долею буде еміграція. Країна «природнім» чином звільниться для колонізації.

Слід визнати, що олігархічний лад може бути ефективним для крупнотоварного виробництва, але хто ж споживатиме товари, коли населення перебуватиме за межею бідності та  скорочуватиметься?

Метою економічної діяльності  в інформаційному глобальному суспільстві є не отримання капіталістом прибутку за усяку ціну, що мало місце у суспільстві індустріальному, а таке господарювання, яке дозволить залишити територію країни нащадкам збереженою та наповненою необхідними ресурсами для подальшого відтворення та розвитку нації.  Для такого типу господарювання найліпше придається держава, яка являє собою мережу громад, які у співпраці та за своєю природною спеціалізацією разом громадять ВВП країни.

Олігархат це найліпший інструмент суспільної деградації, що демонструє світові сьогодні Росія. Олігархи та представники спецслужб, які привели там до влади Володимира Путіна, цілком тримали контроль над усіма сферами суспільного буття. Нині, коли вони передали цей контроль для одноосібного здійснення «самодержцем ХХІ сторіччя», Росія опинилася у світовій ізоляції. Якщо Україна повторить цей шлях, то вона неминуче опиниться в одному «ізоляційному мішку із Росією» і неминуче буде поглинута нею.

Comments are closed.