Зламати совкову лопату

imagesДві безпрецедентні українські революції з дистанцією у 9 років не призвели до зміни суспільних відносин в нашій країні. Власне Революція Гідності цього року сталася тому, що перемога Помаранчевої революції року 2004 не була закріплена.

У 1991, 2004 та 2014 роках правлячому прошарку вдавалося зберегти своє становище. Він – прошарок видозмінювався – мімікрував під громадські настрої і знову випливав на гору, повертаючи систему суспільних взаємин так, щоб її можна було використовувати як інструмент привласнення національного багатства.

Подиву гідно, як Україна змогла за такого мародерства не лише зберегтися, але і розвинутися до рівня одного з… найпередовіших суспільств Світу. Так, саме найпередовіших, бо вже двічі з України було дано старт світовим трансформаційним процесам.

З Помаранчевої революції почався рух кольорових революцій, який знищив ряд диктаторських режимів Близького Сходу і Магрибу. Помаранчева революція створила повний технологічний ланцюг для масового інтернаціональний руху Оккупай та морально надихнула його. Діяльність руху примусила переглянути свої стратегії практично усі світові фінансово-промислові корпорації.

Революція гідності – пряма наступниця Помаранчевої, так само як і її попередниця, явила Світові згуртованість, відповідальність, цілеспрямованість її учасників. Ще – героїзм, самопожертву, високу людську гідність. Поваливши самодержавство в Україні Ця революція струсонула самі підвалини самодержавного режиму у Росії. Звір оскаженів і напав. Світ затамував подих.

За визначенням нобелівського лауреата Маріо Вергаса Льосої, до України зараз притягнуті погляди усього Світу, вона розбудила тих інтелектуалів, які мало цікавилися політичним життям, струснула Європу і усю цивілізацію Заходу.

Тим часом в Україні знову сплив той самий “прошарок”. Він, позбувшись частини одіозних постатей і цілих їхніх родин, сам зміцнився, зокрема сімейними групами, і узявся до звичного свого діла – перерозподілу національного багатства, зберігаючи для цього основні елементи політичної системи, яка вже призвела до двох інноваційних революцій.

Цього разу мімікрія прошарку вимушено була більш глибокою. До виборчих списків з міркувань політичного маркетингу узяли “обличчя”, що символізують героїку Другого Майдану та її продовження – учасників бойових дій на Сході. На полях зазначимо, що ці люди у своїй більшості є самодостатніми особистостями, і на відміну від “акторів-спортсменів”, якими “прикрашали списки партій за попередніх режимів, ще проявлять себе в українській політиці. І зовсім не так, як того бажатимуть “акціонери” політичних проектів.

Серед цих проектів четверо з п’яти, що потрапили до наступного парламенту (окрім партії Батьківщина) були створені “прошарком” саме під ці вибори. Громадянське суспільство виявилося не готовим до швидкого розвитку політичної ситуації. В політичних ветеранів хапальна реакція щодо владних важелів виявилася кращою.

Проте, як би вони не прагнули зберегти політичну систему у вигляді загребущої совкової лопати, (совкова лопата – це не “радянська”, чи “совєтська”, а та, якою зручно пригрібати до себе хоч зерно, а хоч вугілля), та після Революції гідності суспільство стало ще на порядок згуртованіше, вимогливіше, а головне – впевненіше у своїх силах. З ним доводиться співпрацювати, реально враховувати його вимоги та глибоко ховати свою статусну пиху.

Це у “прошарку” потроху виходить. От вчора опублікували проект Коаліційної угоди. Направду це демонстрація маленької частини процесу політичного думання політиків.

Нехай в Угоді відсутній розділ… “Зовнішня політика”. Нехай її друге речення повідомляє про платню для штату Антикорупційного бюро, при тому, що, крім репресивних, інших засобів боротьби із корупцією не передбачено. Нехай Угода зберігає радянську систему адміністративно-територіального поділу, яка призвела до тимчасової окупації Криму. Нехай, навіть зміни до Конституції прописані еклектично і “заховані” під сподом 15 передуючих розділів, що свідчить про некультурність структури документу. Нехай зміни до виборчого законодавства виписано так, що їх можна трактувати застосовуваними лише до парламенту, тож місцеві вибори відбуватимуться за принципом купівлі мандатів у виборців за гречку, чи у місцевих партійних бонз за вічно-зелені гроші.

Там є ще безліч позицій, які слід нищівно критикувати. Проте проект Угоди є предметом для суспільного діалогу. Нікуди “прошарок” від того діалогу не подінеться, бо “інший Світ настав” – влада десакралізується.

Цього найбільше боїться оскаженілий звір, тому й продовжує вбивати і гуртувати тим українців.

“А нам своє робить.” Вести інтенсивний та доброзичливий діалог із хитрющим “порошарком” стосовно предмету, змісти та структури Угоди. Звісно, що загальна культура вимагає фундаментним – першим блоком поставити технічне завдання на проект нової Конституції. З неї випливає виборча система, системи адміністративного, адміністративно-територіального поділу та місцевого самоврядування. Паралельно безпека, судова система, зовнішня політика, територіальна реінтеграція, деокупація, репарації з агресора і т.д.

Схоже треба створювати Конституційний Народний Комітет на допомогу, передбаченій Угодою Тимчасовій спеціальній комісії парламенту для підготовки проекту змін до Конституції, бо інакше повернеться “совкова лопата”.

Місією цього парламенту є ухвалення нової Конституції, Виборчого кодексу, забезпечення у наступному році проведення місцевих виборів, відповідно до норм ВК. Після того – нові парламентські і президентські вибори, відповідно до повноважень, визначених новою Конституцією. При цьому у її перехідних положення слід передбачити, що місцеві перевибори не проводяться, бо ради територіальних громад та їхні голови вже обрані у 15 році відповідно до положень нової Конституції.

Ця стаття на “УП”

Comments are closed.