Персоналія в екзилі (блог-казка)

Жила була собі в українській політиці одна Персоналія. Українська політика це таке середовище де існують різні персонажі-персоалії, ну і наша Персоналія серед них.

Живилася вона, як і всі інші, підніжним харчем – там жмут соломи увірве, сям жменю збіжжя вхопить. Так попаски робила свою кар’єру. Але стався в українській політиці черговий катаклізм. Лідер череди, у якій паслася Персоналія, програла вибори лідерові згуртованішого та беручкішого табуна. Таке трапилося, бо на боці табуна потай грав один безрадісно-трипільський пасічник.

Запроторив ні разу не підсудний межигірський переможець головну чередницю гризти качани до однойменної колонії на волелюбну Слобожанщину. Роздрай почався тоді у череді. Мусіла череда назвати себе гордим іменням “опозиція”. Десь третина з опозиції “тушками” дременула до владного табуна, а ті, кого туди не узяли, зайняли кругову оборону, сподіваючись на диво надприродне, яке поверне їм владу казковим чином.

Єдиною надією череди на збереження мандатів, що дали б змогу у безпеці дочекатися дива повернення манни небесної – влади коханої, був рейтинг качанівської полонянки. Бажаючих, примазавшись до її популярності, знову пропхатися до Ради – “хоч греблю гати”, але ж глибина ставу народної любові небезмежна. Соціологи заміряли і сказали, що стане її десь мандатів на шістдесят, а може – п’ятдесят. Для такого мілкого ставочка висока гребля і непотрібна зовсім. Зайвою виявилася частина депутатського будівельного матеріалу у череді.

Давно відчувала Персоналія, що “не все гаразд у королівстві череднянськім”. Тому вона, ще до початку історичного качанівського полону лідера, потроху свою гребельку будувати заходилася – свій ставочок народної любові щитами-лайтбоксами та глянцем журнальним загатити збиралася. Вийшло із того лише ставидло, бо за гаслами і фотошопаними фотографіями чогось справді значущого народ, ну ніяк уздріти не міг – не ріс її рейтинг, скільки його не угноювали. Не повірив наш “волелюбний нарід” у щирість задумів Персоналії. Втім, особисто мені одне гасло до душі таки припало – “На Україну чекає протест сильних”. Респекти пліттехнологу, що його вигадав. Із “сильними”, щоправда, не вгадали. Мали на увазі підприємців, а були то – “афганці”, “чорнобильці”, “шахтарі-регресники”, Та протест таки був, і сила була… та загула, бо влада взяла до виконання їхні вимоги формально і вибірково.

Не вибачили у череді Персоналії спроби створення сепаратного ставочка на, і без того мілкому, струмкові народної підтримки. Не захотіли опозиціонери пропорційного мандата їй продати, чи, бодай, округ погоджений виділити. У співпраці із табуном її запідозрили. І заходилися у череді під Персоналію копати. Пристойностями елементарними не переймалися. Навіть одна кримчанка новоспечена, що за списком ліквідованої оце позавчора партії потрапила до Кримського парламенту, і та фицнула статейкою про “зраду”. Кримчанка ще про себе нагадає усім киянам і одному боксеру особисто, коли намагатиметься голоси в нього відібрати на виборах столичного голови.

А статейка її була лише спробою назад до череди прибитися та порахунки звести за те, що Персоналія у її електоральний город забрела – підприємців від влади захищає. Захист підприємців в Україні традиційно має жіноче обличчя. З нього ще колись одна каструльна клептоманка, (як про неї поширюють побрехеньки у череді), намагалася електоральні вершки спивати. Тепер вона їх збирає на газових викриттях найвідомішої у світі ув’язненої.

Підступно повелися у череді із Персоналією – безпрецедентно, навіть, як на український політикум. Трапилося саме тоді одне політично показове, але геть формальне голосування за підтримку резолюції ПАРЄ щодо справи полонянки, яке ніби мало на долю слобожанської бранки вплинути. Більшість табунська його усе одно провалила, але череді потрібно ж демонструвати, що вона долею ув’язненої рейтингоносиці переймається. Так от: Персоналія цілком дисципліновано, і так само – цілком – антиконститційно, здала свою картку для голосування спеціально уповноваженому чередою погоничеві – не королівська то справа самій кнопки тицяти. А її карткою не проголосували – загубилася, кажуть, картка!!! І хоча Персоналія письмово долучила свій голос до голосів череди, разом з молодшим партнером по нещодавно надбаній партії, і публічно заявила про підтримку усього, що чередою витворяється задля “демократії, свободи та боротьби зі знавіснілим табуном”, але загуркотів її потяг у далечінь без неї – виключили її з учасників тендеру пропорційних мандатів, а її партію з Комітету опору чвалу табуна. Останнє відбулося без оголошення бодай формальних політичних закидів. Довелося партії оголосити, що вона з власної ініціативи полишає Комітет. Зась Персоналії віднині під опозиціонерку косити. Череді самій у цьому електоралному полі пастися хочеться. Теперечки вона – “Персоналія у вигнанні”, в “екзилі”.

Далі хочеться написати, що “якби Персоналія не імітувала політичної діяльності, а справді стала лідером думки, генерувала нові соціальні змісти, згуртувала б довкола себе команду фахівців-однодумців, то не трапилося б із нею такого, бо мала б вона справжню, а не віртуальну політичну вагу, і не доводилося б їй невміло організованою джинсою про своє існування нагадувати”. Та не можна цього писати, бо ж із заголовку видно, що це казка, а у казках придумане має виглядати вірогідно. Хто ж повірить, що якби Персоналія по-справжньому займалася політикою, то її б не випхали із череди, ще у золотий час, коли та череда об’їдалася на широких ланах свого владарювання? Та й не Персоналія то була б тоді вже, за архетипом. І поготів, то була б не “українська політика”, бо суть її в імітації, лише у ній гламурній.

Comments are closed.