Маніпуляція з виборчим законодавством покликана забезпечити відновлення дистанції між владою і суспільством

tim_7261_rcec_a_ss-aВибори президента України не дали відповідей на питання порядку денного, що їх сформував Другий Майдан. В умовах війни цього годі було б чекати, однак збереження корупційних схем і алогічні (щоб не сказати акультурні) призначення керівників державних установ в купі зі спробами загравати з російським окупантом швидко девальвують перемогу Петра Порошенка у першому турі виборів.

Попереду вибори Верховної Ради, яка сформує Уряд. Очевидно, що чим швидше пройдуть ці вибори, тим більше шансів у спареного бренду “Порошенко-Кличко” отримати контроль над майбутньою Радою – відтак за Кабінетом Міністрів та усією виконавчою вертикаллю. Пропорційна виборча система з відкритими списками не сприяє цій меті. Тому слід очікувати, що нинішня Верховна Рада і президент збережуть мажоритарно-пропорційну систему виборів із закритими партійними списками. В інтересах спареного бренду передбачається повернення до виборчих блоків. Прохідний бар’єр для партій пропонується встановити на рівні 5%, а для блоків – 7%. Такий проект закону внесено представником президента у парламенті 24 червня. Рівень бар’єру, вочевидь, ще стане предметом торгів.

Таким чином буде законсервовано закриту політичну систему, яка не допускає ротації політиків. Дистанція між суспільством і владою, що її радикально скоротив Майдан швидко поновлюється. Не дарма В. Кличко із дивовижною впертістю повсякчас повертається до ідеї відновити автомобільний рух на Хрещатик.

А, між іншим, саме на Майдані двічі поверталося стерно цивілізації – у 4 і 10 роках. Хронологічно Революція троянд у Грузії відбулася раніше за Українську Помаранчеву, але імпульс запуску конвеєра кольорових революцій у Світі дав саме той епічний мирний Київський Майдан. Саме щодо Помаранчевої революції у Кремлі шкодували, що їй “вчасно не дали в морду”. Її тодішня перемога зумовила і віру у перемогу цього року – яка зафіксувала тотожність українських цінностей загальнолюдським.

Цивілізаційне значення Майдану добре розуміють у Світі. Недарма посол Іспанії в Україні Херардо Анхель Бугайо Оттоне пропонує висунути Другий Майдан на Нобеліську премію, як суспільне явище. Вперше за історію цієї премії.

Тим часом українські політики прагнуть якомога швидше повернутися до дореволюційної системи взаємин із суспільством. Не вийде, бо стане третій Майдан. Його порядок денний час формувати зараз. Як на мене, першим пунктом має стати цифрова прозорість влади; другим – критерії люстрації, інтерактивний список осіб, які їй підлягають та прозорі правила призначення на посади у системі державної служби. Третім – програма відновлення територіальної цілісності країни, включно із цілковитою блокадою всіх взаємин з Росією.

Не зрозуміло, чому досі Україна постачає до Криму електроенергію, чому на окупований півострів територією України їздять потяги, чому не подано судових позовів у національні та міжнародні суди щодо компенсації усіх видів збитків завданих Росією Україні внаслідок окупації Криму та військових дій у Донбасі. Ці обставини в купі з намаганнями знову маніпулювати законом про вибори наштовхують на думку стосовно значного інтелектуального та етичного відставання влади від суспільства.

Так само, як сцена Майдану ідейно відставала від його “партеру”

Перезавнтаження влади не відбулося. Відбулася лише внутрішня її ротація. Як каже один мій друг, це все одно, що, вимивши ноги, не змінити шкарпеток.

Ця стаття на “УП”

Comments are closed.