Леся і гопник

Їй незабаром тридцять. До Києва приїхала з Херсонщини, вже скоро десять років тому. Отримала таку-сяку освіту економіста. Однак, працює приймальницею у «єврохімчистці». Винаймає затишну квартирку на Вінику. Так віднедавна кияни обізвали житловий масив Виноградар.

Того квітневого вечора Леся допізна засиділася на роботі – клієнти перед тривалими святами табунами повалили чистити літній одяг. Маршрутки від станції метро «Дорогожичі» ходили ще переповненими, а їхати у штурханині  не хотілося. Тому дочекалася у черзі допоки отримала змогу зайняти місце біля вікна поряд з водієм. Начепила навушники, намагаючись «усамітнитися у натовпі». Не вийшло, бо мусіла передавати гроші за проїзд.

Коли підвелася щоб виходити, до неї причепився якийсь непевний чоловік – невисокий, смагляво-чорнявий, худорлявий, років тридцяти, він намагався щось їй сказати, але музика у навушниках заважала почути, чого йому треба. Знявши їх, Леся зрозуміла, що чорнявий до неї клеїться – пропонує, поїхати далі та вийти разом за дві зупинки. Вона спробувала його обійти, але чоловік загородив вихід з маршрутки, обійнявши її за талію. Люди, які також виходили на її зупинці, почали обурюватися затримкою. Причепа несподівано попустився. Леся опинилася на тротуарі. Маршрутка поїхала.

Опустивши руку у кишеню реглану, Леся збагнула, що в неї поцупили смартфон. Коштував він дві тисячі і придбаний був у кредит. Там зберігалося безліч потрібної інформації, зокрема фотографії з хрестин племінника, де вона була єдиною, хто фільмував урочистість. Леся, ще не встигла переслати фотографій батькам малюка.

Поряд із зупинкою стояв автомобіль нелегального таксиста в очікуванні пізніх клієнтів. Не довго думаючи, вона попросила водія наздогнати маршрутку. Дорогою розповіла, що трапилося. Водій пообіцяв «підписатися» за неї, якщо наздоженуть крадія.

Наздогнали. Так, як і казав причепа у маршрутці, він вийшов через дві зупинки. Леся кинулася до нього, зажадавши негайно  повернути смартфон, але чоловік відмовлявся. Поряд ще одна жінка вимагала в двох схожих типів віддати щойно поцуплений в неї, у тій самій маршрутці, гаманець. Озирнувшись на водія таксі, Леся побачила, що той схрестив руки, показуючи, що не вийде з машини. Леся звернулася до товаришки по нещастю, запропонувавши їй діяти спільно. Вони попередили гопників, що зараз здіймуть такий ґвалт, на який збіжиться міліція з усього Віника. На бік обікрадених стала компанія з чотирьох чоловіків і жінки, які чекали на свою маршрутку. Наважився вийти і таксист, звернувшись до того, хто поцупив смартфон, як… до давнього знайомого. Зрештою, той витягнув із задньої кишені вкрадену мобілку, а інші злодії, зваживши нерівність сил, повернули жінці і її гроші.

Вже, везучи Лесю додому таксист пояснив, що справді знайомий з крадієм, але не мав жодної уяви, чим той займається, тому не одразу наважився стати на її бік.

Цього разу обійшлося.

Comments are closed.