Голодомор є ланкою того інфернального ланцюга, що їм Росія намагається задушити Україну

У дитинстві про голодовку – так у ті часи люди називали Голодомор – доводилося чути від усіх старших родичів. Якось саме собою було зрозуміло, що те страшне лихо і радянська влада являли собою цілком тотожні речі. Так само як радянська влада і російське поневолення України.

Коли рідні помітили, що я дедалі з більшою увагою прислухаюся до їхніх розмов, то мені пояснили: “почуте тобою у хаті, у хаті має і залишитися”. У сімдесяті знову мав місце сильний острах перед “сексотами” – секретними співробітниками спецслужб, які через дитячі розмови у школах вивідували настрої у родинах учнів. До наших сусідів на Березняках приходили співробітники КДБ із розпитами про нашу родину.

Усний родинний архів налічує десятки страшних історій про загиблих від голоду у 33-34 роках. Лише недавно всохла яблуня, під якою поховали мого трирічного дядька Василя та трирічну тітку Лідію.

У свідомості людей Голодомор закарбувався як не менше зло, ніж фашистська окупація.

Сьогодні, коли є змога поглянути на ретроспективу українсько-російських стосунків не лише двадцятого сторіччя, а починаючи мабуть, ще із сімнадцятого, то неодмінно виникає розуміння, що Голодомор являв собою одну з ланок неперервного ланцюга намагань з боку усіх російських режимів асимілювати Україну.

Хто зна у чому полягає російська національна ідея. Однак цілковито зрозуміло, що її реалізація у свідомості російської еліти та плебсу усіх поколінь неможлива без поглинання і знищення України, без перетворення українців на росіян.

Пам’ятаєте цитату з Леніна, що її у бронзі чіпляли до усіх постаментів на пам’ятниках “українсько-російської дружби”?

“При едином дейст¬вии пролетариев великорусских и украинских свободная Украина возможна, без такого единства о ней не может быть и речи.”

Ленін добре розумів, що без українського людського, територіального, індустріального та аграрного ресурсу існування Росії, у будь-яких формах її державності, неможливе. Тому, “нє может бить і рєчі”.

Чотирнадцяти рік цього сторіччя з вбивчою точністю підтвердив правоту гасла українських націоналістів: “Геть від Москви!”.

Нинішня війна, з її середньовічною жорстокістю окупантів, варварськими руйнуваннями, мародерством та вселенською брехнею так само, як і Голодомор, є ланкою того інфернального ланцюга, що їм Росія намагається задушити Україну.

Слід визнати, що злочини окупантів та агресорів в Україні в усі часи здійснювалися не без допомоги місцевих колаборантів.

Сьогодні Росія являє собою найбільшого за обсягом торговельного партнера України. Через українсько-російський кордон переміщається найбільше пасажирів та вантажів. Росія також найбільше інвестує в Україну.

Пам’ятаймо мільйони жертв Голодомору!

Ця стаття на “УП”.

Залишити відповідь