Друга вітчизняна війна

images11Вперше вони зіштовхнулися у лютому, на Груші. Земляки. Обидва з Наддніпрянщини. Той, що йшов зі своєю сотнею знизу – програміст, боєць Самооборони. Він приїхав на Майдан ще у грудні. Той, що стояв у лаві “Беркуту” навпроти Кабміну, нещодавно відслужив рік у армії, планував цього року вступити до Податкової академії у Ірпені. Програміст не ховав обличчя під балаклавою, на відміну від більшості побратимів. Беркутівець був у масці та шоломі, однак, коли на ньому запалав одяг довелося їх скинути. Обличчя одне одного вони добре запам’ятали. За тиждень – після втечі Януковича, лоб у лоба вони вдруге зустрілися на Деміївському ринку. Беркутіввець був у цивільному. Обмінялися ненависними поглядами, але розійшлися мовчки. У травні вони зустрілися утретє. В одному батальйоні. Обидва рядові бійці. Обидва добровольці. Не раз рятували одне одного. Ділили пайку, намет, окоп. У липні програмісту довелося доправляти труну з понівеченим тілом беркутівця до його рідного містечка, де бійця поховали з військовими почестями.

Воїни-інтернаціоналісти. Так радянська пропаганда називала тих, хто пройшов війну у Афганістані. Їхній досвід особливо цінувався на Майдані. Поклик бойового досвіду привів їх на війну нинішню. Залишившись живими тоді на чужині, вони гинуть зараз на Батьківщині. Так конаюча російська імперія мститься найкращим, тим, хто своєю сміливістю і гідністю кидають виклик самому її існуванню.

Ветеран Другої Світової, 96-річний полковник Іван Залужний отримав посмертний Орден за мужність свого єдиного 23-річного онука, лейтенанта національної гвардії Івана Гутника-Залужного. Він загинув, прикриваючи вогнем свій підрозділ. Ветеран сказав, що сподівався наступного року разом із бойовими побратимами відзначити 70 років Перемоги над фашизмом, але зараз ховає свого онука, якого вбили онуки його побратимів з Росії.

Зимове повстання і Друга вітчизняна війна неодмінно будуть осмислені в українській і світовій художній літературі цього сторіччя. За драматичною насиченістю українське сьогодення сягає рівня найкарколомніших періодів світової історії. Життя створює такі сюжети, які не може вигадати найрозвинутіша письменницька уява. Героїзм, самопожертва, чесність виявляються поряд із ницістю, підлістю, жадобою. Вони міцно сплітаються, створюючи епічну картину боротьби Добра зі Злом, ареною якої стала сучасна Україна.

Є правдиві сюжети, які перед усім доречно застосовувати у цілковито реалістичних, біографічних творах. Узяти хоча б долю льотчиці Надії Савченко, чи жінки з темного табору – Нелі Штепи.

Разом з тим багатющий літературний матеріал українська дійсність дає і для майстрів політичного детективу, історичного роману і навіть фантастики та містики. Пригадати, наприклад, розіп’ятих до низу головами соколів у Межигір’ї, чи “знаки”, які подавалися Януковичу протягом його правління – від дверей Верховної Ради, що самі зачинялися перед ним, коли він ішов на інаугурацію, до жалобного вінка зваленого на його голову, подейкують чи то Перуном, чи Даждьбогом.

Поштовх, який нинішній драматичний український час дасть українському мистецтву, усьому соціальному життю країни, явить світові нашу країну як одного з цивілізаційних лідерів сторіччя. Перемога у Другій вітчизняній стане першим кроком на цьому шляху.

Ця стаття на “УП”

Comments are closed.